Про нашу комору

Основа — шість сезонів спостережень на Сумщині, у долинах Вільшанки й Псла. Обов'язкових графів у записі чотири: число, місце, погода тижня, вага. П'яту графу — смак — заповнюють двічі: відразу після заварювання й через добу, бо за ніч прохолодний настій міняється сильніше, ніж чекаєш.

У таблицях стоять декади замість чисел. Два сусідні роки розходяться на дев'ять днів: одного разу береза рушила десятого березня, наступного — дев'ятнадцятого. Тому в нас написано «березень, друга декада», а поруч стоїть прикмета, за якою потрібний момент видно на місці.

Строки зберігання — окрема графа, і саме вона цікавила нас найбільше. Скільки пахне цвіт на другий рік, коли починає липнути сушня в склі, на який день лід у формі переймає запах морозильника. Ці цифри ніде не прочитаєш — їх можна тільки відстояти з годинником.

Місцевість — окреме застереження. Розклад складено для лісостепової смуги з помірною зимою. У горах перший цвіт запізнюється приблизно на два тижні, ближче до півдня він випереджає наш на тиждень, і числа доведеться зсувати. Градуси й норми від місцевості незалежні: вісімдесят чотири всюди однакові.

Кожну полицю ми перечитуємо перед початком її кварталу, тобто чотири рази на рік. Перевіряємо три речі: чи не поповзли числа за останній сезон, чи не прийшли листи із суперечливими даними й чи не розмився текст, поки лежав.

Найбільше важать листи з числами. Фраза «у нас цвіте пізніше» не дає майже нічого; «дев'яте травня, Сумщина, тиждень плюс вісім, цвіт відкрився на три дні пізніше за ваш» переписує рядок у таблиці. Кілька декад розкладу з'явилися саме так.